Історія Дум металу налічує кілька періодів, які умовно можна розділити на три частини: зародження стилю (70-ті), пік активності (80-ті), зародження нового стилю— doom/death, який деколи називають "другою хвилею думу" (90-ті).

Дум-метал характеризується важким і досить монотонним звучанням, часто психоделічним вокалом, домінують помірні та повільні темпи. Інструментальний склад включає бас-гітари, гітари, що грають рифи у низькому регістрі та ударні інструменти. Вокал традиційного дум-металу - чистий, проте пізніше під впливом дез-металу та блек-металу дум-металеві гурти вокалісти звертаються до властивого цьому напрямкам ґроулу. Тексти творів порушують теми депресії і меланхолії.

Death doom є сполученням напрямків дум-металу та дез-металу. Цей різновид відрізняє ґроулінґ-вокал і жорстка ритм-секція. Гітари настроєні низько, ритм-гітара звичайно грає тверді акорди, лідер-гітара - тягучі сольні партії.

Funeral doom відрізняється ще повільнішими темпами композицій, іноді наближаючи його до ембієнту, створюється атмосфера розпачу, спустошеності, горя, нещастя, глибокій депресії й зосередженій скорботи.

Drone doom - найповільніший екстремальний варіант дум-метала. Дрон дум фактично відмовляється від ритмічної пульсації, нерідко ударні інструменти взагалі відсутні, основу звучання складають низькі дисторшн-гітари і бас, нерідко із сильною реверберацією й іноді із чистими мелодійними мотивами. Вокал також часто відсутній. Тривалість композицій сягає 10-30 хвилин, а іноді альбом складається з одного треку.

Black doom є сполученням напрямків дум-металу та блек-металу. Від чорного металу течія позичає пронизливо кричущий вокал (скріммінґ), та перевантажені ефектом дисторшн гітари. В той же час блек-дум зберігає властиві дум-металу повільні темпи і дисонантність.