Широко застосовуються сильно дисторшовані електрогітари, що часто грають швидким тремоло - це відрізняє ґатунок від дез-металу, де характерний прийом Palm muting. Вокал звичайно дуже високий (скрімінг), зустрічаються вставки низького рикливого вокалу - ґроулінґа. Подібне звучання часто визначається як raw black metal (від raw - "сирий") і вважається еталонним.

На ударних також використовується швидка гра, нерідко залучаються бас-барабанів, використання технік blast beat та D-beat. Деякі гурти замість живих ударників залучають драм-машини.

Бас-гітара і клавішні відіграють допоміжну роль у класичному блеку, це відрізняє напрямок від симфонічного металу.

Формотворенню властива повторюваність мелодичних мотивів і відносна простота творів. На ранній стадії свого розвитку композиції блек-металу не були обтяжені прагненням якості, а відтак характеризувались нехлюйським звучанням. У пізніший період більшість гуртів блек-металу розвинули свою музикальну майстерність і повернулись до джерел важкометалевої музики.

У текстах пісень домінують сатанічні, антихристиянські, язичницькі та окультні мотиви. Рідше з’являється воєнна тематика, мізантропія та, часом, апокаліптичність.

Однією із форм експресії напрямку є так званий корпспейнт – особливий від чорно-білого макіяжу, що справляє враження демонічності членів колективу, як і символізує вояків, що боролися проти християнства.
Мелодичний блек-метал хоча й зберігає властиві вокальні манери ґроулінґ та скримінґ, відрізняється від традиційного меншим використанням дисторшованих звучань, ускладненою структурою та превалюванням «атмосферних» клавішних. Мелодичний блек-метал близький готичному металу. Родоначальниками вважаються гурти Dimmu Borgir, Dissection.

Симфонічний блек-метал подібно мелодичному широко залучає клавішні інструменти, а іноді й оркестрові аранжування та жіночий вокал, проте зберігає гітарні тремоло і бласт-біт. Родоночальиками вважають гурти Emperor, Sariola, Limbonic Art, Dimmu Borgir, Cradle of Filth.

NSBM блек-метал визначається тематикою текстів, які ідеологічно орієнтовані на расизм, нацизм, антисемітизм, поєднуючись, як правило з сатанічними і язичницькими мотивами. Гурти цього ґатунку є частиною субкультури музичного андеграунда, не відомі широкому колу слухачів і часто мають обмеження на вільне поширення у зв'язку із цензурою.

Язичницький блек-метал, Паган блек-метал відходить від сатанічних мотивів проте зберігає вороже відношення до християнства, також рідниться з NSBM расистськими мотивами.

Вікінг-блек — поєднує блек-метал з вікінг металом. Тексти оповідають про древні битви північних воїнів із загарбниками, характерне звернення до битви рагнарьок. Родоначальником вважається норвезький гурт Bathory.

Депресивний блек-метал, а також атмосферний та ебмієнтний різновиди блек-металу характеризуються менш агресивними, а більш атмосферними звучаннями. Депресивний блек також відрізняється істеричним надривним вокалом, у тематиці текстів - відчай, апатія, самогубство. Серед родоначальників - Burzum, Abyssic Hate. Серед представників атмосферного блек-металу - гурти Summoning, Drudkh

Індастріал блек-метал являє собою індастріал метал, у який додаються елементи блека, у першу чергу дуже щільні й швидкі ударні (звичайно з використанням драми-машини), скримінґ як основний тип вокалу й типові для блек-металу тексти. Серед представників - гурти ...and Oceans, Samael

Пост блек-метал виник у середині 1990-х й характерний ускладненими структурами, зокрема залученням поліфонії, використовуються й елементи інших музичних напрямків, від індастріалу до класичної музики. Пост-блек-метал іноді називають авангардним блек-металом і порівнюють з авангардним металом. Серед представників - гурти Blut aus Nord, Sigh, Mayhem, Arcturus.

Християнський блек-метал виник 1994 року як протиставлення антихристиянській тематиці блек-металу. Ідеологічно ця течія продовжує білий метал, проте більшою мірою зберігає властиві традиційному блек-металу музичні риси, що робить його досить суперечливим і неоднозначно оцінюваним слухачами.